2 березня 2017 року коли Микола з товаришами вивозив пораненого бійця, їх машина підірвалась на фугасі, через що він отримав відкриту черепно-мозкову травму, множинні переломи ребер та руки.
“Моя донька – моя найбільша мотивація” – каже Микола Патенко. Саме вона, провідуючи батька після школи, надихала його боротись з наслідками поранення. Зараз важко уявити, що ще навесні він безпомічно лежав у лікарні, втративши можливість розмовляти. Це було нелегко, але через біль та надлюдські зусилля Микола заново навчився ходити і говорити.
Успіх реабілітації залежить не тільки від професійного рівня лікарів, а й від щоденної роботи над собою. Ділячись враженнями від реабілітації морський піхотинець наголошує, що приїхав у «Добрий Брат» не відпочивати чи милуватись природою. Як у діючого військовослужбовця, у нього небагато часу на відновлення, тож час у «Доброму Браті» має використати максимально ефективно.
06.02.2018 р.