Історія одного дня Благодійного фонду «Добрий брат»
Кілька днів тому був в Генштабі Збройних Сил України. Забрав ось цю подяку. Вище керівництво ЗСУ дякувало Маріушу Марковському за бійців, які знову в строю і за тих, які вже з рідними вдома. Маріуш організував реабілітацію наших хлопців в своєму реабілітаційному центрі, в Польщі. Власними зусиллями він організував першу поїздку групи, самостійно оплатив половину вартості їх лікування, а іншу половину оплатили його друзі…
… це був теплий осінній день. До центрального входу реабілітацийного центру « Добрий брат» підїхав автомобіль з тонованими вікнами. Пасажира не було видно, але всі знали хто це приїхав. Відчинились двері і Маріуш, швидкою ходою, спрямував всередину. Назустріч йому вийшов боєць спеціалізованої бригади спецназу з протягнутою рукою. Він схопив руку Маріуша та міцно, по чоловічому, її потиснув. Він почав щось енергійно розповідати, та Маріуш вже нічого не чув… він дивився на руку хлопця, а в його очах з’явилися сльози. Ще зовсім недавно рука спецпризначенця була пошматована фугасним снарядом, а тепер, незважаючи на понівечену шкіру, всі біологічні функції відновлено, кожна зв’язочка та м’яз надійно працюють. Зараз боєць вже в строю і ми ще почуємо про нашого героя не одну легенду…
… це надихнуло Маріуша і він заснував благодійну організацію “Добрий брат”, яка збирає кошти для наших воїнів. До його ініціативи, в тій чи іншій мірі, долучилось вже більше 300 волонтерів… а починалось все з однієї людини.
Одна з перших волонтерів “Доброго брату” Давидовська Тетяна. Вона займається психологічною реабілітацією бійців, питаннями їх соціальної адаптації та організацією всіх поточних поїздок в Польщу. Ще, вона разом з іншими волонтерами, займається створенням безкоштовних IT курсів для наших бійців, домовляється з майбутніми роботодавцями, організовує благодійний концерт, який відбудеться вже цієї весни 14 травня 2016 та багатьма іншими ініціативами.
Крім Збройних Сил, подякувати Маріушу хочемо й ми . Ми щасливі, що сім’єю для тебе стала моя країна! Ні! Це і твоя країна також! Ти підставив своє сильне плече не одному українцю, ще за довго до початку війни! А зараз, твоїх сил вистачає для всієї України! Я пишаюся тим, що ти у нас є! У нас – Українців! Дякую тобі!
Україна повинна знати своїх героїв!
P/S. Якщо ви, прочитавши це, бодай краєчком серця відчули те саме, що й я – прошу вас, подякуйте Маріушу в глибині свого серця. Він обов’язково це відчує. Він обов’язково цим надихнеться! І ще більше наших героїв стануть на ноги! І ще швидше вони завершать війну!
Також, я хочу подякувати всім волонтерам, які зараз з нами! Друзі, вас так багато, що я тут усіх не згадаю. Дякую вам!
Ось і наша капля впала в океан волонтерського руху. Без вас не було б України!
Слава Україні!
Волонтер БФ «Добрий брат» Віктор Кушик